9 листопада – День української  писемності і мови. Із такої нагоди завжди кортить знайти слова, які створять свято, як-от уперше прочитані у Ганни Чубач:

«Золоте курчатко

В золотій торбинці

Принесло сьогодні

Літери дитинці.

А дитинка з літер

Збудувала слово.

І звучить, як пісня,

Українська Мова.»

     Цього дня вона звучала у стінах Білухівського НВК мелодійно та лірично з уст учнів 4-го класу. Атмосферу святковості створював ошатно прикрашений зал, яскраво – соковиті вишиванки дітей, вчителів, квіти, обрамлені вишитими рушниками портрети класиків української літератури. Своїми віршами діти вкотре нагадали нам ,що ми ,українці, багаті, коли маємо такий словесний скарб, безмежність живої народної лексики ! А мовні конкурси: «Шукаємо голосні», «Відгадуємо слово», «Найввічливіший» показали, які палітри приховані в нашій мові, як можна цим словом живописати. Учні пригадували скоромовки, лічилки, мирилки. Усі  присутні в залі  смакували і насолоджувалися живою, трепетною, ніжною, дотепною та завзятою мовою. Бурхливими і теплими оплесками глядачі зустрічали запальний таночок, ліричні пісні про мову. Свято дихало нашою рідною мовою. А вона для всіх нас,як вода з цілющого джерела,як багата трапеза з безліччю смаків і запахів, як повітря, без якого немає життя. Ми неодноразово впевнились, що мову не можна не любити, бо люблять серцем. Вона єднає нас поміж собою. І хочеться сповістити на весь світ: українська, солов’їна мова житиме, квітуватиме, колоситиметься в наших серцях назавжди.